Арт-терапія у роботі логопеда

Арт-терапія – терапія засобами мистецтва, включає в себе такі окремі терапевтичні технології, як ізотерапія, казкотерапія, ігрова терапія, пісочна терапія, музична терапія, фототерапія, хромотерапія. Часто ці технології інтегровані, доповнюють одна одну.

Ізотерапія. Зображувальна творчість розвиває чуттєво-рухову координацію, яка бере участь в узгодженні міжпівкулевої взаємодії, що потребує участі багатьох психічних функцій. У процесі малювання активізується і конкретно-образне мислення, яке в основному пов’язане з роботою правої півкулі, і абстрактно-логічне, за яке відповідає ліва півкуля. Оскільки воно прямо пов’язане з найважливішими функціями (зір, рухова координація, мовлення, мислення), малювання не просто сприяє розвитку кожної з цих функцій, а і зв’язує їх між собою. Для ізотерапії підходять усі види художніх матеріалів: – фарби, олівці, воскова крейда, пастель; – для створення колажів або об’ємних композицій використовуються журнали, газети, шпалери, паперові серветки, кольоровий папір, фольга, коробки від цукерок, поштові картки, текстиль, кольорові стрічки, тасьма; – природні матеріали – кора, листя і насіння рослин, квіти, пір’я, гілки, мох, камінці; – для ліплення – глина, пластилін, солоне тісто; – папір для малювання різних форматів і відтінків, картон; – пензлі різних розмірів, губки для зафарбовування, ножиці, нитки, різні типи клеїв, скотч. Терапевтичний вплив зображувальної творчості на дитину складається з багатьох факторів. Створення приємної і затишної атмосфери доставляє задоволення і підвищує самооцінку. Сам процес роботи вимагає від дитини відповідального мислення та дії. Активізується фантазія, розвивається терпіння та спокій. Дитина вчиться продуктивно використовувати, контролювати і керувати своїми моторними імпульсами; розвивається сприймання, моторика, мислення, концентрація. Творча робота підвищує мотивацію, гарантує визнання з боку оточуючих, формує самоствердження і самосвідомість. Перші переживання успіху розвивають у дитини впевненість у собі. «Намалюй подарунок, який тобі хотілося б отри- мати. Хто міг би тобі його подарувати? Як би ти його хотів використати? А який подарунок тобі хотілось би подарувати? Кому б ти міг це подарувати? Чи сподобались би твої подарунки? Як ти їх вибирав?» Так комбінується малювання з розвитком діалогічного мовлення, автоматизується вимова звуків, які формуються, тобто логопед вирішує завдання корекційного навчання, розвитку та виховання одночасно.

Казкотерапія – метод, який використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, удосконалення взаємодії з оточуючим світом. Казкотерапія – спосіб передачі знань про життя. У казці між рядків зберігаються важливі для нас послання: як влаштований цей світ, хто його створив; що відбувається з людиною в різні періоди її життя; які труднощі можна зустріти в житті і як з ними справлятись; як здобувати і цінувати дружбу і любов; як будувати відносини між людьми; як боротись і прощати. Один із основних прийомів роботи з казкою – аналіз, який застосовується для дітей у віці старше 5 років на матеріалі відомої казки.

Наприклад, після читання кожного епізоду казки «Колобок» логопед стимулює дитину таким чином, що вона сама робить життєві висновки: треба робити запаси; не можна їсти гарячу їжу; не можна залишати дітей, яким хочеться показати себе дорослими і самостійними, без нагляду; не лякатися відразу, коли щось тобі загрожує; не розгублюватися в складній ситуації, а придумати спосіб, як справитися з труднощами; бути уважним, щоб своєчасно розгадати замисли небезпечних людей. Останній висновок – у кожного своє призначення. У казках можна знайти повний перелік життєвих процесів і образні способи їх рішення. Слід намагатися, щоб казкові завдання відповідали наступним вимогам: Завдання дає якась казкова істота, краще лялька. Герої і події повинні зацікавити дитину, бути їй близькими і зрозумілими. Рішення завдань вимагає оригінального вибору, який ураховує досвід дитини, її способи взаємодії зі світом.

Ситуацію і питання краще побудувати так, щоб заохотити дитину самостійно прослідкувати причинно-наслідкові зв’язки (як і чому це відбувається; навіщо це потрібно; що буде, коли…). Прийом, який розвиває фантазію, уяву дітей – розповідати казки. Дітям пропонується розповісти казку від першої особи або від імені осіб, які беруть або не беруть участь у казці. Розповіді дітей створюють позитивний настрій. Таким чином, робота в рамках казкотерапії, особливо з використанням елементів лялькотерапії та театральної драматизації, сприяє автоматизації звуковимови та розвитку зв’язного мовлення. Розвивається слухо-мовленнєва увага та пам’ять. Дитина вчиться дохідливо і правильно формулювати свої думки. Глибоке образне мислення сприяє встановленню причинно-наслідкових зв’язків. Розвивається емпатія.

На кожному логопедичному занятті реалізується принцип корекційної спрямованості, тобто реалізація корекційних завдань: корекційного виховання, корекційного розвитку та корекційного навчання. Ці завдання успішно вирішуються за допомогою технології розвивального навчання, нового, активно-діяльнісного типу навчання, що виперед жає, стимулює, скеровує і прискорює розвиток усієї цілісної сукупності особистості, навчання, змістом якого є евристичність: дітям не нав’язують готові правила, а дають можливість зробити висновки самим. Таким чином, розвивається евристичне мислення як особливий вид творчого мислення. Воно включає в себе і самі творчі процеси по створенню певного освітнього продукту, і пізнавальні процеси, необхідні для супроводу творчості, і психологічні процеси, що забезпечують творчу і пізнавальну діяльність. В евристичному навчанні послідовність вивчення освітніх стандартів і власна творчість дитини міняються місцями. Спочатку дитина створює освітню продукцію, потім порівнює її із стандартом. При цьому засвоюються і стандарти, і способи особистої творчої діяльності дитини. Для цього дитині пропонується реальний об’єкт (матеріал для конструювання, природне явище, гра тощо), а не готові знання про нього. Продукт діяльності, який здобуває дитина (саморобка, правила гри, текст, загадка тощо), потім за допомогою дорослого порівнюється з аналогами. В результаті дитина переосмислює, добудовує свій творчий продукт. Той освітній продукт, який дитина отримує, непередбачуваний, бо відкриті завдання, на яких базується методика евристичного навчання, не мають однозначних «правильних» відповідей. Практично будь-яке завдання може бути виражене у формі відкритого завдання.

Наприклад, завдання 1. Логопед пропонує дитині придумати і виготовити гру, яка допомагала б розвинути влучність, окомір та координацію рухів, зробила б з дитини справжнього снайпера. У логопеда вже є варіант цієї гри, еталон, з яким дитина буде порівнювати свій варіант: на листі цупкого паперу вирізані три кола різного діаметру. Кожне коло оформлене кольоровим папером у вигляді мордочок котів. Верхній край картону загнутий усередину, через нього протягнуто шпагат, який заклеєно скотчем. М’ячик для метання – скачаний з паперу і обмотаний скотчем «колобок». Дитині цей зразок гри на початку роботи не демонструється, а пропонується матеріал, з яким вона має працювати: лист цупкого паперу розміром 70х50 см, пластикові кришки різного діаметру, олівці, клей, білий та кольоровий папір, фломастери, скотч, шпагат, ножиці. Дитина має сама придумати концепцію гри, дизайн, за допомогою логопеда виготовити саморобку, а також предмет, який можна метати у вирізані отвори. В однієї дитини це може бути літачок, інша може запропонувати кидати м’ячик для пінг-понгу, хтось виготовить м’ячик із зім’ятого паперу.

Завдання 2. Придумати рухливі ігри «Равлики» («Сороконіжка», «Крокодил» тощо). Розглядається малюнок, на якому зображений равлик. Проводиться бесіда про цього молюска, де він живе, як і з якою швидкістю рухається. Далі логопед пропонує придумати гру «Равлики», її правила, продумати, хто стає переможцем, пограти в неї. Результати, які отримують діти, є індивідуальні, багатоваріантні і різні за ступенем творчого самовираження. Отже, використання елементів корекційно-компенсаційних психотерапевтичних технологій розвиває загальнонавчальні вміння. Це вміння вчитись жити, вміння пристосовуватись до мінливих умов через взаємовідносини дорослий – дитина, в ході яких напрацьовуються необхідні якості; – інтелектуальну сферу, швидкість і гнучкість мислення логічного, критичного, креативного, інтуїтивного; – емоційно-вольову сферу, працездатність, поведінку: дитина навчається керувати собою, своїми емоціями.