Арт-терапія у роботі логопеда

Арт-терапія – терапія засобами мистецтва, включає в себе такі окремі терапевтичні технології, як ізотерапія, казкотерапія, ігрова терапія, пісочна терапія, музична терапія, фототерапія, хромотерапія. Часто ці технології інтегровані, доповнюють одна одну.

Ізотерапія. Зображувальна творчість розвиває чуттєво-рухову координацію, яка бере участь в узгодженні міжпівкулевої взаємодії, що потребує участі багатьох психічних функцій. У процесі малювання активізується і конкретно-образне мислення, яке в основному пов’язане з роботою правої півкулі, і абстрактно-логічне, за яке відповідає ліва півкуля. Оскільки воно прямо пов’язане з найважливішими функціями (зір, рухова координація, мовлення, мислення), малювання не просто сприяє розвитку кожної з цих функцій, а і зв’язує їх між собою. Для ізотерапії підходять усі види художніх матеріалів: – фарби, олівці, воскова крейда, пастель; – для створення колажів або об’ємних композицій використовуються журнали, газети, шпалери, паперові серветки, кольоровий папір, фольга, коробки від цукерок, поштові картки, текстиль, кольорові стрічки, тасьма; – природні матеріали – кора, листя і насіння рослин, квіти, пір’я, гілки, мох, камінці; – для ліплення – глина, пластилін, солоне тісто; – папір для малювання різних форматів і відтінків, картон; – пензлі різних розмірів, губки для зафарбовування, ножиці, нитки, різні типи клеїв, скотч. Терапевтичний вплив зображувальної творчості на дитину складається з багатьох факторів. Створення приємної і затишної атмосфери доставляє задоволення і підвищує самооцінку. Сам процес роботи вимагає від дитини відповідального мислення та дії. Активізується фантазія, розвивається терпіння та спокій. Дитина вчиться продуктивно використовувати, контролювати і керувати своїми моторними імпульсами; розвивається сприймання, моторика, мислення, концентрація. Творча робота підвищує мотивацію, гарантує визнання з боку оточуючих, формує самоствердження і самосвідомість. Перші переживання успіху розвивають у дитини впевненість у собі. «Намалюй подарунок, який тобі хотілося б отри- мати. Хто міг би тобі його подарувати? Як би ти його хотів використати? А який подарунок тобі хотілось би подарувати? Кому б ти міг це подарувати? Чи сподобались би твої подарунки? Як ти їх вибирав?» Так комбінується малювання з розвитком діалогічного мовлення, автоматизується вимова звуків, які формуються, тобто логопед вирішує завдання корекційного навчання, розвитку та виховання одночасно.

Казкотерапія – метод, який використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, удосконалення взаємодії з оточуючим світом. Казкотерапія – спосіб передачі знань про життя. У казці між рядків зберігаються важливі для нас послання: як влаштований цей світ, хто його створив; що відбувається з людиною в різні періоди її життя; які труднощі можна зустріти в житті і як з ними справлятись; як здобувати і цінувати дружбу і любов; як будувати відносини між людьми; як боротись і прощати. Один із основних прийомів роботи з казкою – аналіз, який застосовується для дітей у віці старше 5 років на матеріалі відомої казки.

Наприклад, після читання кожного епізоду казки «Колобок» логопед стимулює дитину таким чином, що вона сама робить життєві висновки: треба робити запаси; не можна їсти гарячу їжу; не можна залишати дітей, яким хочеться показати себе дорослими і самостійними, без нагляду; не лякатися відразу, коли щось тобі загрожує; не розгублюватися в складній ситуації, а придумати спосіб, як справитися з труднощами; бути уважним, щоб своєчасно розгадати замисли небезпечних людей. Останній висновок – у кожного своє призначення. У казках можна знайти повний перелік життєвих процесів і образні способи їх рішення. Слід намагатися, щоб казкові завдання відповідали наступним вимогам: Завдання дає якась казкова істота, краще лялька. Герої і події повинні зацікавити дитину, бути їй близькими і зрозумілими. Рішення завдань вимагає оригінального вибору, який ураховує досвід дитини, її способи взаємодії зі світом.

Ситуацію і питання краще побудувати так, щоб заохотити дитину самостійно прослідкувати причинно-наслідкові зв’язки (як і чому це відбувається; навіщо це потрібно; що буде, коли…). Прийом, який розвиває фантазію, уяву дітей – розповідати казки. Дітям пропонується розповісти казку від першої особи або від імені осіб, які беруть або не беруть участь у казці. Розповіді дітей створюють позитивний настрій. Таким чином, робота в рамках казкотерапії, особливо з використанням елементів лялькотерапії та театральної драматизації, сприяє автоматизації звуковимови та розвитку зв’язного мовлення. Розвивається слухо-мовленнєва увага та пам’ять. Дитина вчиться дохідливо і правильно формулювати свої думки. Глибоке образне мислення сприяє встановленню причинно-наслідкових зв’язків. Розвивається емпатія.

На кожному логопедичному занятті реалізується принцип корекційної спрямованості, тобто реалізація корекційних завдань: корекційного виховання, корекційного розвитку та корекційного навчання. Ці завдання успішно вирішуються за допомогою технології розвивального навчання, нового, активно-діяльнісного типу навчання, що виперед жає, стимулює, скеровує і прискорює розвиток усієї цілісної сукупності особистості, навчання, змістом якого є евристичність: дітям не нав’язують готові правила, а дають можливість зробити висновки самим. Таким чином, розвивається евристичне мислення як особливий вид творчого мислення. Воно включає в себе і самі творчі процеси по створенню певного освітнього продукту, і пізнавальні процеси, необхідні для супроводу творчості, і психологічні процеси, що забезпечують творчу і пізнавальну діяльність. В евристичному навчанні послідовність вивчення освітніх стандартів і власна творчість дитини міняються місцями. Спочатку дитина створює освітню продукцію, потім порівнює її із стандартом. При цьому засвоюються і стандарти, і способи особистої творчої діяльності дитини. Для цього дитині пропонується реальний об’єкт (матеріал для конструювання, природне явище, гра тощо), а не готові знання про нього. Продукт діяльності, який здобуває дитина (саморобка, правила гри, текст, загадка тощо), потім за допомогою дорослого порівнюється з аналогами. В результаті дитина переосмислює, добудовує свій творчий продукт. Той освітній продукт, який дитина отримує, непередбачуваний, бо відкриті завдання, на яких базується методика евристичного навчання, не мають однозначних «правильних» відповідей. Практично будь-яке завдання може бути виражене у формі відкритого завдання.

Наприклад, завдання 1. Логопед пропонує дитині придумати і виготовити гру, яка допомагала б розвинути влучність, окомір та координацію рухів, зробила б з дитини справжнього снайпера. У логопеда вже є варіант цієї гри, еталон, з яким дитина буде порівнювати свій варіант: на листі цупкого паперу вирізані три кола різного діаметру. Кожне коло оформлене кольоровим папером у вигляді мордочок котів. Верхній край картону загнутий усередину, через нього протягнуто шпагат, який заклеєно скотчем. М’ячик для метання – скачаний з паперу і обмотаний скотчем «колобок». Дитині цей зразок гри на початку роботи не демонструється, а пропонується матеріал, з яким вона має працювати: лист цупкого паперу розміром 70х50 см, пластикові кришки різного діаметру, олівці, клей, білий та кольоровий папір, фломастери, скотч, шпагат, ножиці. Дитина має сама придумати концепцію гри, дизайн, за допомогою логопеда виготовити саморобку, а також предмет, який можна метати у вирізані отвори. В однієї дитини це може бути літачок, інша може запропонувати кидати м’ячик для пінг-понгу, хтось виготовить м’ячик із зім’ятого паперу.

Завдання 2. Придумати рухливі ігри «Равлики» («Сороконіжка», «Крокодил» тощо). Розглядається малюнок, на якому зображений равлик. Проводиться бесіда про цього молюска, де він живе, як і з якою швидкістю рухається. Далі логопед пропонує придумати гру «Равлики», її правила, продумати, хто стає переможцем, пограти в неї. Результати, які отримують діти, є індивідуальні, багатоваріантні і різні за ступенем творчого самовираження. Отже, використання елементів корекційно-компенсаційних психотерапевтичних технологій розвиває загальнонавчальні вміння. Це вміння вчитись жити, вміння пристосовуватись до мінливих умов через взаємовідносини дорослий – дитина, в ході яких напрацьовуються необхідні якості; – інтелектуальну сферу, швидкість і гнучкість мислення логічного, критичного, креативного, інтуїтивного; – емоційно-вольову сферу, працездатність, поведінку: дитина навчається керувати собою, своїми емоціями.

Логоритміка

Логоритміка – це низка вправ, завдань, ігор, що поєднує в собі музику і рухи, музику і слово, музику,слово і рухи. І все це направлення на вирішення корекційних, освітніх, а також оздоровчих задач.

Логоритміка - рухливі ігри та фізичні вправи у поєднанні з мовленням сприяють вдосконаленню загальної моторики. Може використовуватися психогімнастика або елементи психогімнастики, що залежить від індивідуальних особливостей дитини.

Основні завдання - це: зняти втому і напругу; внести емоційний заряд; удосконалювати загальну моторику; виробити чіткі координовані дії у взаємозв'язку з мовленням Якщо ми проаналізуємо рекомендовані схеми, які пропонують різні автори, то ми помітимо, що до них включено різні види музичної діяльності: співи, слухання музики, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних інструментах.
Співи – включають в себе вправи та підспівки для тренування периферичного відділу мовного апарату а також вправи для розвитку дрібної моторики, ігри зі співами, координацію співів і рухів.
Сприйняття музики (слухання) – використовується для релаксації для активізації і розвитку слухової уваги а також розвитку вольових рис характеру.
Музично-ритмічні рухи – мають на увазі вправи, ігри зі співами та словом, інструментальні ігри для розвитку уваги, пам’яті, координації рухів, орієнтації у просторі, почуття ритму, тощо.
Гра на музичних інструментах – допомагає розвитку почуття ритму та дрібної моторики.
Виходячи з усього цього, можна зробити висновки: музичний керівник, який знайомий з основами логопедії та зацікавлений в роботі з дітьми, у яких присутні вади мовлення допомагати в корекційній роботі кожній дитині.

Все, що оточує нас живе за законами ритму. Зміна пір року, день і ніч, серцевий ритм і багато іншого підпорядковане певному ритму. Будь ритмічні рухи активізують діяльність мозку людини. Тому з самого раннього дитинства рекомендується займатися розвитком почуття ритму в доступній для дошкільнят формі - ритмічних вправах і іграх.

Система ритмічного виховання набула великого поширення в країнах Європи на початку ХХ століття. Логопедична ритміка займає особливе місце в системі комплексного методу корекційної роботи з дошкільниками і служить меті нормалізації рухових функцій і мовлення, в тому числі дихання, голосу, ритму, темпу і мелодико-інтонаційної його боку.

Логоритмічні заняття - це методика, яка спирається на зв'язок слова, музики і руху і включають в себе пальчикові, мовленнєві, музично-рухові і комунікативні ігри. Взаємдія зазначених компонентів може бути різноманітною, з переважанням одного з них.

У системі логоритмічних роботи з дітьми дошкільного віку можна виділити два напрямки: вплив на немовленнєві та на мовленнєві процеси.

Основними завданнями логоритмічних впливу є:

·         розвиток слухового уваги і фонематичного слуху;

·         розвиток музичного, звукового, тембрового, динамічного слуху, почуття ритму, співочого діапазону голосу;розвиток загальної і тонкої моторики, кінестетичних відчуттів, міміки, пантоміміки, просторових організацій рухів;

·         виховання вміння перевтілюватися, виразності і грації рухів, вміння визначати характер музики, погоджувати її з рухами;

·         виховання переключаемости з одного поля діяльності на інший;

·         розвиток мовної моторики для формування артикуляційної бази звуків, фізіологічного і фонаціонного дихання;

·         формування і закріплення навику правильного вживання звуків у різних формах і видах мовлення, у всіх ситуаціях спілкування, виховання зв'язку між звуком і його музичним чином, буквеним позначенням;

·         формування, розвиток і корекція слухо-зорово-рухової координації;

Вправи на розвиток і активізацію різних функцій

Загальна моторика, координація рухів, орієнтування в просторі

Гра «Сонечко»
Діти стають навколо обруча, тримаються за нього. Вправа виконується під музичний супровід кілька разів. Дітям необхідно підняти обруч вгору, опустити вниз під вірші, які читає логопед.
Вранці сонечко встає -
Світлом осяває.
Увечері воно заходить -
Нічка наступає.
Якщо діти не можуть самостійно утримувати рівновагу за допомогою обруча, здійснюється педагогічний супровід.
Гра «Помічники»
Діти стоять і тримаються за обруч однією рукою. Вправа виконується під музичний супровід. Дітям необхідно пересуватися по колу під вірші, які читає логопед.
Ми по сонечку йдемо -
Ніжки зміцнюємо,
Щоб іграшки прибирати -
Мамі допомагати.
Якщо діти не можуть самостійно пересуватися, їм допомагає дорослий (тип допомоги залежить від тяжкості порушення). Вправа ускладнюється збільшенням кількості кіл.

Слухове сприйняття

Вправа «Дзвіночки»
Діти сидять на стільчиках, кожному даються дві картки: на одній зображений великий дзвіночок, на іншій - маленький. Вправа виконується під музичний супровід. На гучний звук потрібно підняти картку з великим дзвоником, на тихий - з маленьким.
Перед виконанням вправи логопед проводить бесіду про звуки, що нас оточують в житті. Він звертає увагу дітей на те, що звуки різні за силою, і демонструє це на музичному інструменті.

Моторика рук, міміка

Гра «Погріємо руки»
Діти сидять на стільчиках. Вправа виконується без музичного супроводу.
Логопед. Яка зараз пора року?
Діти. Зима.
Логопед. Взимку на морозі мерзнуть руки, давайте їх погріємо. Для цього потрібно потерти долоньку однієї руки об іншу, стиснути кулачки.
Ах ти, зимушка-зима!
Не боїмося ми тебе.
Ми долоньки «замочком»
стиснемо,
Їх погріємо і далі підемо.
Під час вправи увага звертається на те, щоб кожна рука по можливості активно брала участь. Попередні бесіди сприяють активізації мови дітей.
Гра «Діти вмиваються» Діти сидять на стільчиках. Вправа виконується без музичного супроводу. Діти повинні імітувати рухи вмивання.
Логопед. Що роблять люди вранці у ванній?
Діти. Вмиваються.
Логопед. Покажіть оченята, щічки, ніс. Тепер давайте покажемо, як всі вміють добре вмиватися. (Показує відповідні рухи).
Водичка, водичка, вмий моє личко,
Щоб оченята блищали,
Щоб щічки горіли
Щоб сміявся роток,
Щоб кусався зубок.
Увага звертається на те, як активно діти рухаються. Попередня розмова сприяє розширенню словника, зміцненню знань про гігієну, повторення назв частин обличчя.
Діти сидять на стільчиках. Вправа виконується без музичного супроводу. Діти на певний сигнал повинні виконувати мімічні рухи і промовляти вигуки.
Логопед. Виглянуло сонечко, стало тепло.
Діти (посміхаються). Ах! Ах! Ах!
Логопед. З'явилася хмара, скоро буде дощ.
Діти (хмуряться). Ух! Ух! Ух!
Логопед. Коли ми хворіємо, нам роблять уколи, це боляче.
Діти (морщаться). Ой! Ой! Ой!
Для більш емоційного виконання вправи використовується спеціальне обладнання у вигляді картинок або предметів. Звертається увага на те, щоб діти одночасно виконували мімічні рухи і проговорювали вигуки.
М'язова система, координація рухів, слухова увага
Вправа з м'ячем Діти сидять на стільчиках або на килимі. Вправа виконується під музику, сигналом до початку виконання руху є акорд. Діти повинні передати м'яч сусідові і назвати його ім'я. Якщо вони знаходяться на низькому рівні розвитку мовлення, то вимовляють на або ось.
М'ячик я в руках несу.
Ой, боюся не втримаю.
Мій сусід мені допомагав
І іншому передавав.
Якщо діти погано утримують м'яч, можна перекочувати його. Логопед звертає увагу, щоб кожна дитина як може проговорюває ім'я або слова.
Вправа з кубиками Діти сидять на стільчиках, кожному видаються кубики. Вправа виконується кілька разів під музичний супровід, зміна його уривків і акорд служать сигналом до початку різних рухів. Діти повинні підняти кубики вперед, вгору і покачати руками з боку у бік над головою.
Аналогічно можна виконувати вправу з іншими предметами - стрічками, гілочками і т.д.

Рухи з мовним супроводом

Вправа з хусточкою Діти сидять на стільчиках. Вправа виконується під музичний супровід. Діти повинні передати хусточку сусідові і при цьому проспівати Тобі дарую.
Звертається увага на те, щоб кожна дитина проспівала фразу в силу своїх можливостей. В якості предмета можна використовувати квітку, букетик і ін.

Дихання

Гра «Задуй свічку» Діти сидять на стільчиках. Вправа виконується без музичного супроводу. Діти повинні розташувати перед собою розкриті долоньки, подути на кожен пальчик і зібрати долоньки в кулачки.
Логопед стежить за тим, щоб діти загинали пальчик тільки після того, як подули на нього.
Гра «Вітерець»
Діти сидять на стільчиках, кожному видаються султанчік або вертушки. Вправа виконується кілька разів, без музичного супроводу. Діти повинні подути на предмети під вірші, які читає логопед. Потрібно намагатися дути сильно, щоб фігурки рухались.
Вітре, гордий володар!
Ти ганяєш зграї хмар,
Ти хвилюєш синє море,
Всюди вієш на просторі...
О.С. Пушкін

Голос

Діти сидять на стільчиках.
Логопед розповідає їм, що можна говорити голосно, тихо. Потім пропонує стати дійовими особами в запропонованих ситуаціях. Діти повинні вимовляти звуки голосно або тихо. В якості наочності можна використовувати предмети, картинки.
Логопед. Ми заколисуємо ляльку.
Діти. А-а-а ...
Логопед. Ми загубилися в лісі.
Діти. Ау-ау-ау!
Логопед. Гуде пароплав.
Діти. У-у-у!
Логопед. Мишка пищить.
Діти. Пі-пі-пі ...
Вправа «Драбинка»
Діти сидять на стільчиках. Вправа виконується з одночасним диригуванням: на кожну строчку діти піднімають кисть руки і опускають. Пісеньку співає логопед, а діти співають виділені голосні з поступовим підвищенням і пониженням голосу.
5. Як антена погуді (і) м
4. Дотяглися ми до да(а)ху.
3. Піднімаємося все ви (и) ще,
2. Дружно пісеньку споє (є) мо.
1. Ми по драбинці йде (е) мо, І назад побіжи (и) мо!

Активізація мовлення Діти сидять на стільчиках.
Логопед починає вірш, діти повинні закінчити його.
Водять бджоли хоровод -
Тум, тум.
У барабан вдарив кіт -
Бум, бум.
Стали мишки танцювати -
Та, та, та.
Так, що почала тремтіти
Вся земля.
Шведська пісенька Пилосос, пилосос
Ти куди сунеш свій ніс?
Жу-жу-жу-жу-жу-жу -
Я порядок навожу.
А. Масленнікова

Активізація мовлення з одночасними рухами

Діти сидять на стільчиках.
Вправа виконується без музичного супроводу. Логопед пропонує дітям доказати віршик і одночасно виконати руху.
Логопед. Дощик, дощик ...
Діти. Кап, кап. (Руки згинають, кисті на рівні грудей, пальці, крім вказівних, стискають в кулачки. Поперемінно опускають вказівні пальці вниз).
Логопед. І по грядках ...
Діти. Тяп, тяп. (Напівзігнуті кисті рук поперемінно опускають вниз).
Логопед. По доріжці ...
Діти. Топ, топ. (Долоньками постукують по колінах).
Логопед. А по калюжах ...
Діти. Шльоп, шльоп. (Ляскають в долоньки.)

Ритм і темп

Гра на музичних інструментах.
Діти сидять на стільчиках. Логопед видає кожному музичний інструмент (бубон, барабан, ложки, металофон тощо). Розповідає про те, що для кожного інструменту необхідні своєрідні рухи - грати на інструментах можна однією або двома руками. Наприклад, для маракас, брязкалець потрібно одна рука, для ложок - дві. При грі на барабані, бубні одна рука притримує їх, інша виконує руху. При розподілі інструментів необхідно враховувати рухові можливості дітей. Діти повинні грати на інструментах згідно заданого ритму.
Вправа виконується у кілька етапів.
Діти розучують ритм спільно з логопедом.
Прослуховується музичний супровід.
Діти грають на музичних інструментах під музичний супровід.

Метод заміщаючого онтогенезу (МЗО)

Історія людства налічує кілька тисячоліть, протягом яких змінювалися традиції, закони, прагнення його представників. Деякі цінності збереглися незмінними до нинішніх днів. Одна з таких «вічних цінностей» - наші діти. Діти - основа існування будь-якого суспільства, його майбутнє. І те, яким буде це майбутнє, залежить від того, що ми закладемо в наших дітей сьогодні. Тому суспільство завжди піклувалося про своє потомство, і більшість батьків докладає максимальних зусиль для розвитку здібностей своєї дитини. З цією метою вони звертаються до науки психології, читають літературу або користуються послугами фахівців. Психологія - наука, яка створилась не сьогодні. У неї є свої відкриття і досягнення, вона користується методами, що підтвердили свою валідність як ефективні інструменти десятиліття назад. І одна з її галузей, що займається закономірностями розвитку і вивчає дитячий вік, користується чималим авторитетом. Однак сьогодні фахівці, що працюють з дітьми, стикаються з такими відхиленнями в їх розвитку, впоратися з якими, використовуючи відомі, добре зарекомендовані способи, вдається лише частково. Це відбувається тому, що існуючі методи створювались і апробовувались більше 20 років тому, відповідаючи потребам існуючого тоді суспільства, орієнтуючись на умови, в яких виховувались попередні покоління. Сьогодні соціальні умови дитинства зазнали значних зміни. Сучасні діти отримують інший досвід і піддаються абсолютно іншим впливам. Змінилась не тільки соціальна ситуація, але і екологія, що не може не впливати на процеси народження і розвитку дитини.

   При цьому біологічні, закладені природою закони розвитку, залишилися незмінними. І часто соціальна ситуація, в якій росте дитина, не цілком враховує ці закони.

   Носієм, центром нашої поведінки і сприйняття світу є мозок. Процеси, що  протікають в ньому,  закони, згідно з якими він функціонує, детермінують можливості і якість нашого розвитку. Якщо ми бачимо в онтогенезі дитини будь-які відхилення, потрібно розуміти, що це наслідок дисфункції або несформованості мозкового субстрату, або результат недостатньої затребуваності ззовні включення зон мозку, що забезпечують повноцінну роботу відстаючих функцій. В умовах сучасного життя, як правило, ці дві причини злиті в єдине ціле і лежать в основі так званого «відхилення розвитку».

   Для успішної адаптації дитини до навколишнього світу необхідне дотримання трьох умов: 
1. Достатня готовність мозкового субстрату;

2. Збагачене зовнішнє середовище, що здатне задовольнити всі пізнавальні потреби дитини і запропонувати їй нові можливості розвитку;

3. І, нарешті, активна взаємодія з дорослими, що сприяє оволодінню мовленням і включенню дитини в систему соціальних відносин.        Аналізуючи сьогоднішню ситуацію з точки зору наявності перелічених умов, можна зрозуміти, що, на жаль, вони  якісно не дотримуються. В такій екологічній ситуації, змінених соціальних умовах, сьогодні значно почастішали ускладнення при вагітності і пологах, які, в свою чергу, визначають несформованість і дефицитарность різних зон мозку.

   Соціальна дійсність також зазнала вирішальних змін. Спосіб життя, який ведуть сучасні діти, не цілком задовольняє потреби психічного розвитку. Сценарій нормального онтогенезу зазнає значних змін, збіднюється. Таким чином, «збіднення навколишнього середовища накладається на деформацію церебральних і соматичних механізмів розвитку» (А. В. Семенович).

   Як наслідок, ми можемо спостерігати недосконалості в діяльності наших дітей. Завдання, з якими, відповідно до норми, вони повинні справлятися, викликають у них труднощі. Іншими словами, в дитячій популяції відзначається накопичення патологічної і препатологічної симптоматики, перед якою фахівці, що озброєні традиційними методами корекції, все частіше виявляються безсилі. Корекційний вплив спрацьовує лише частково, послаблюючи прояв симптомів, але не приводить до їх усунення. Чому ж настільки добре зарекомендовані методи сьогодні виявляється малопродуктивними?

   Справа в тому, що вони спрямовані на сам симптом і мало враховують природу його виникнення. Наприклад, якщо у дитини ослаблена пам'ять, то, швидше за все, її будуть «тренувати», пропонуючи різні завдання на запам'ятовування. Але ж часто порушення пам'яті є лише найбільш помітною верхівкою айсберга, наслідком недосконалої роботи певних зон мозку, які були збіднені ще в пубертатному стані, а потім мало затребувані ззовні в ранньому онтогенезі.

   Як вже говорилося вище, успішність розвитку мозку обумовлює успішність нашої діяльності. Мозок - складова одиниця нашого тіла, а, значить, як і тіло, розвивається через рух. Саме рухова активність стимулює роботу зон мозку, що відповідають за окремий руховий акт. Наш психічний розвиток підпорядкованіий генетично закладеним законам, згідно з якими він має пройти ряд етапів. На жаль, в силу перерахованих причин, сьогодні багато етапів пропускаються дітьми або протікають неправильно. Як наслідок, батьки і вчителі спостерігають в картині дитячого розвитку симптоми, які свідчать про труднощі психічного розвитку і мало піддаються прямому впливу.

  У зв'язку з цим, в рамках дитячої нейропсихології - науки, що вивчає зв'язок мозку і психічних процесів, - в період 1990-1997 рр. був створений метод заміщаючого онтогенезу, орієнтований не на сам симптом, а на причину його появи. В якості базового тут виступає принцип співвіднесення актуального психологічного статусу дитини з основними етапами формування мозкової організації психічних процесів і подальшим ретроспективним відтворенням тих ділянок його онтогенезу, які з тих чи інших причин не були повністю освоєні. Автор цього методу, Анна Володимирівна Семенович, відомий нейропсихолог, професор МГППУ, має колосальний досвід вивчення базових закономірностей і принципів нейропсихологичного аналізу психічної діяльності людини в ранньому онтогенезі.

   За допомогою методу заміщаючого онтогенезу можна стабілізувати і скоординувати роботу окремих зон мозку, вибудувати різноспрямовані мозкові зв'язки, що забезпечуть його роботу як єдиної системи. Ці завдання вирішуються через систему спеціально підібраних вправ, орієнтованих на оптимізацію роботи сенсомоторного, базового рівня, що є фундаментом вищих когнітивних функцій. Драматургія корекційного процесу розгортається відповідно до природних етапаів онтогенезу, допомагаючи дитині заповнити прогалини її розвитку.

   При достатній працьовитості, що забезпечує регулярність занять, метод заміщаючого онтогенезу дає вражаючі результати. За його допомогою створюється міцний каркас, фундамент психічної діяльності, спираючись на який, вищі психічні функції реалізуються більш гармонійно. Як наслідок, симптоми, що свідчать про неблагополуччя розвитку дитина, або зникають, або успішно коригуються за допомогою спрямованих на них методів.

 Нейропсихологічний підхід добре зарекомендував себе в логопедичній роботі. Труднощі оволодіння грамотною письмовим мовленням і інші проблеми в навчанні дітей з точки зору нейропсихології тісно пов'язані з проблемами сучасної логопедії. Використання нейропсихологічного підходу в логопедичній роботі допомагає впоратися з наявними порушеннями у дітей, труднощами у навчанні, сприяє зміцненню їх психо-соматичного здоров'я.

   Останнім часом в логопедичної практиці все більше зустрічаються діти, які мають проблеми в засвоєнні шкільної програми. Це діти не тільки з порушенням мовлення, але й інших психічних функцій, які насилу піддаються корекції. Труднощі оволодіння читанням і письмом, що виникають не через дитячої лінощі, а через нейропсихологічні особливості розвитку сучасних дітей, можуть залишитися і в дорослому житті. Як же допомогти таким дітям?

   І тут на допомогу приходить нейропсихологія, яка дозволяє виявити причини цих порушень і спробувати вибудувати той ланцюжок розірваних зв'язків, міжсистемних взаємодій і сформувати базові функції для навчання читанню та письму, до яких відносяться: готовність до переробки слухової, зорової, зорово-просторової, кінетичної інформації; зрілість серійної організації рухів і дій; рівень формування програмування і контролю довільних дій. Труднощі навчання школярів викликані слабкістю ВПФ (Вищі Психічних Функції) або їх компонентів. Це характеризується швидким стомленням, неможливістю стежити за поясненнями вчителя, дефіцит уваги, труднощі перемикання, відсутність самоорганізації.

   В результаті порушення функцій програмування і контролю діяльності в письмових роботах спостерігаються помилки, зумовлені порушенням мовленнєвого аналізу і синтезу. А порушення в розвитку функцій переробки слухової, зорової, зорово-просторової, кінетичної інформації сприяє виникненню артикуляційно-акустичних, акустичних, оптичних помилок. Корекційно-розвиваюча робота, що має нейропсихологічну спрямованість, має три напрямки:

1.Формування базових основ, передумови пізнавальних функції.

2.Розвиток і відновлення міжпівкульних взаємодій.

3.Розвиток і корекція пізнавальних функцій і її компонентів.

   В даний час провідним методом корекційно-розвиваючої роботи стає метод заміщаючого онтогенезу (Семенович, Архипов, 1995; Архипов, Гатіна, Семенович, 1997; Семенович, 2000, 2002, 2004; .. Семенович, Воробйова, Сафронова та ін, 2001 р). Суть даного підходу полягає в тому, що вплив на сенсомоторний рівень з урахуванням загальних закономірностей онтогенезу викликає активізацію розвитку всіх вищих психічних функцій (ВПФ). (Семенович А.В.) Такий корекційний вплив веде до формування єдиної функціональної системи мозку і забезпечує повноцінний розвиток особистості дитини і приносить стійкий результат корекційної роботи. Для стимуляції інтелектуального розвитку можливе застосування кінезіологічних вправ, що дозволяють активізувати міжпівкульну взаємодію і синхронізувати роботу півкуль мозку (А.В.Семеновіч, 2002р., А.Л.Сіротюк, 2003р. та ін.) Використання нейропсихологічних методів і прийомів сприяє подоланню і корекції наявних у дітей порушень: мовленнєвих, рухових, інтелектуальних, поведінкові розлади та сприяє створенню бази для успішного подолання психомовленнєвих порушень, дає можливість логопеду більш якісно проводити свою роботу.

Пропонується приклад логопедичного заняття з учнями першого класу на тему "Диференціація на письмі букв Т і Д" з використанням елементів нейропсихологичної методики корекції сенсомоторного рівня мовлення.

      Мета заняття: навчити дітей не плутати написання літер "т" і "д" на рівні слів і речень.

Завдання.

освітні

- навчання диференціації на письмі графічних знаків "т" і "д";

- вдосконалення досвіду складового аналізу слів;

- закріплення досвіду складання речень;

- формування вміння аналізувати речення і складати його схему;

виховні:

- виховання культури письма;

- виховання уваги до слова;

Розвиваючі:

- розвиток зорового гнозису;

- розвиток координації та плавності рухів;

- вдосконалення графо-моторних навичок;

- розвиток навичок саморелаксаціі і самоконтролю.

Хід заняття

I. Організаційний момент.

Розминка за програмою Т. Н. Ланіної "Дельфіни"

Розминка взята з книги А. В. Семенович "Нейропсихічна корекція в дитячому віці". Вправи виконуються стоячи, 4-6 разів кожне; з промовлянням відповідних рухів:

- "Яблучко по блюдечку покотилося". Обертання головою по колу (за годинниковою стрілкою і навпаки).

- "Гойдалки". Нахили голови вперед-назад, як ніби голова на гойдалках гойдається (кач-кач).

- "Годинник" Нахили голови вліво-вправо, як ніби годинник цокає (тік-так).

- "Плечі стрибають". Руки вільно висять уздовж тіла. Синхронно піднімаємо і опускаємо плечі вгору-вниз, як ніби вони стрибають: (стриб-скок).

- "Млин". Синхронне обертання прямих рук вперед і назад (у-уу полетіли).

- "Чахлик". Розвести руки в сторони, горизонтально підлозі, зігнути їх в ліктях і максимально вільно поворушити ними ( "як ніби Чахлик кістками трясе").

- "Ручки звалили". Підняти прямі руки вгору і з усієї сили обрушити їх вниз ( "бах!"), Тобто скинути напругу. Потім потягнутися за правоїюі за лівою рукою.

- "Каруселі та гойдалки". Руки на поясі. Обертання тулуба по колу спочатку в одну сторону, потім в іншу. Нахили тулуба вперед-назад, потім - вліво-вправо.

II. Основна частина.

2.1.Форміування навички впізнавання літер "т" і "д"

Логопед нагадує дітям, з яких елементів складаються літери "т" і "д", пише їх на дошці, далі йдуть завдання:

- знайдіть на цьому малюнку букви "т" і "д" (в різних ракурсах) і обведіть їх:

2.2. Розрізнення літер“т” і“д” в складах

- запишіть під диктовку склади: ту, ут, то, до, та, да, , ют, ят,  ди, ти

- підкресли букву "т" однією рискою, а букву "д" двома рисками;

- згадай слова зі звукосполученнями: та, да, ту, ду, уд, ут. Відплескати ці слова, записати їх у зошит і розділіти на склади.

2.3. Формування складового аналізу слів.

Логопед просить дітей з даного переліку слів на слух вибрати ті, в яких зустрічається склад:

- та: танк, танок, дача, тарілка, подарунок ...

- до: дочка, точка, дошка, каток ...

- ду: дудка, дуб, турист, туман ...

Правильні варіанти діти записують в зошит і підкреслюють букву "т" однією рискою, а "д" - двома.

2.4. Динамічна пауза "Дельфіни" (автор Ланіна Т.Н.)

Розповідь   педагога	Дії   дитини
Море грає,  хвиля йде , на зустріч їй інша хвиля	Робимо хвилю спочатку правою рукою, потім лівою (по 3 рази)
Пливуть два дельфини	Дві руки виконують хвилі вперед
Один пірнув, інший виринув (4 рази)	По черзі робимо хвилю вперед то лівою, то правою рукою
За ними пливуть два маленькі дельфінчика	Виконуємо хвилі кистями рук
Один пірнув, інший виринув (4 рази)	По черзі робимо хвилю вперед то лівою, то правою рукою
Припливли рибки	Проводимо руками спочатку зліва направо, потім справа наліво згинаючи долоні (лікті зігнуті)
Рибки стали размовляти	Рухаємо руками губки то вправо вліво, то вгору вниз
По дну морському повзуть краби	Переплітаються пальці рук, починаючи з вказівного і рухаємо "клешнями" справа наліво
З дна морського піднімаються медузи	Згинаючи фаланги пальців, виконуємо рухи руками знизу вгору (ручки як би стрибають)
Море весело грає	Виконуємо руками хвилі назустріч один одному

2.5. Формування зорового аналізу слів.

Дітям пропонується закреслити зайву букву і прочитати слова:

Татдо, дторога, тдітдусь, дтурист, тдуб, дідт, тделефон

2.6. Розрізнення літер "т" і "д" в словах.

Дітям пропонуються індивідуальні картки зі словами:

... айна, ... аксі, ... абун, ... уман, ... ополя, моло ... ок, хала ..., сала ..., ... им, во ... а, гу ... ок, по ... душка ...

Учням потрібно вставити пропущені букви і прочитати отримані слова.

Потім логопед просить кожну дитину скласти речення з будь-яким словом з його картки на вибір, записати його і скласти схему отриманого реченняї.

2.7. Формування навичок мовного аналізу на рівні речення.

Дітям потрібно скласти з даних слів речення, вживаючи слова в потрібній формі. Записати отримані речення в зошит і підкреслити в них букву "т" однією рискою, а букву "д" двома рисками.

Антон, книга, про, читати, квіти.

Вчити, батько, Артем, рахувати.

Далі на дошці пропонується правильний варіант написання реченнь, діти міняються зошитами і перевіряють один одного.

III. Заключна частина заняття - самомасаж (взято з книги А. В. Семенович "Нейропсихологическая корекція в дитячому віці")

- Сильно потерти (розтерти) долоні і кожен палець рук.

- Обома руками активно помасажувати:

• лоб від центру до коріння волосся; подушечки брів від носа до скронь;

• області перед і за вухами, вуха вниз і вгору;

• крила носа від заснування до перенісся і назад, покрутити кінчик носа;

• шию від заснування до коренів волосся на потилиці.

- вправа "Мавпа розчісується": права рука масажує пальцями голову від лівої скроні до правого боку потилиці і назад. Потім ліва рука - від правої скроні до лівої сторони потилиці.

- закрити очі, прикрити їх руками і, розслабивши шию, посидіти 10-20 секунд, потім відкрити очі і швидко моргнути.

Вправа" Будиночок ". Скласти пальці "будиночком" перед грудьми і натискати один на одного спочатку обома кистями, потім кожною парою пальців.

IV. Домашнє завдання.

4.1. Обведіть букву "т" зеленим кольором, а букву "д "синім:

4.2. Поширте реченняї:

Таксист їде ......

Дідусь подарував ......

Тато читає ......